Реформа Національної поліції України: як запускали патрульну поліцію — і де відсівання провалилося
Коли 4 липня 2015 року нові патрульні поліцейські вийшли на вулиці Києва, це ознаменувало різкий розрив із старою міліцейською системою та видимий новий старт для української поліції. Прихід 2000 свіжих облич у новій формі 123 обіцяв справжню зміну у громадській думці — хоча й не повний перегляд структур МВС.
Більшість того раннього реформаторського імпульсу йшла від заступника міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе, яка на початку 2015 року розпочала розробку закону 45 про Національну поліцію. Цей закон, ухвалений 2 липня, створив Національну поліцію України, щоб замінити відверто радянську міліцію 6.
Патрульна поліція стартувала першою, з'явившись по всьому Києву до 5 липня 2015 року 273, але довгостроковий план завжди був амбітнішим. Закон також запустив глибшу переатестацію всього МВС, яка мала розпочатися восени 2015 року.
Згуладзе та її команда не раз заявляли 45, що їхньою метою було трансформаційна зміна, а не лише косметичний ребрендинг. У матеріалах, що аналізували цей процес, про внутрішню перебудову була певна прозорість, особливо. Однак розчарування від діяльності поліції до 2015 року означало, що створення нового, зовнішньо перевіреного патрульного підрозділу було терміновим і політично більш виграшним 5, ніж подолання довготривалої небажання суспільства співпрацювати з поліцією — структурної слабкості, що зберігалася. Можливо, саме тому внутрішні перетворення в поліції відбувалися уривками, а не як одноразова кривава революція.
Одна з хвиль цих змін почалася з атестації наявного персоналу. Для нових патрульних вона стартувала наприкінці 2015 року, а потім охопила МВС протягом 2016 року. Згідно з пізнішими підрахунками, було звільнено приблизно 5,8% працівників. Проте за деякими оцінками керівники поліції пройшли більш суворий перегляд, і близько 27% з них втратили роботу, тоді як решта зберегла посади — і, очевидно, перейшла до нової Національної поліції 4.
Перша серйозна зміна керівництва відбулася в листопаді 2015 року, коли Хатія Деканоідзе була призначена головою Національної поліції 8. Під час її каденції атестаційні комісії перевірили понад 68 000 офіцерів і співробітників за критеріями доброчесності та компетентності. За однією з оцінок 2020 року, близько 7,7% усіх справ було закрито. Це означає, що більшість колишньої міліції просто перейшла до нової Поліції — чи повторюючи ті самі функції, чи лише взявши на себе той самий набір буденних обов'язків, незважаючи на нову форму та престиж 4.
У якій би пропорції не відбувалися ці відсівання та перепризначення, структурна, довгострокова ефективність Національної поліції України залишається нерівномірною. І чиновники, і журналісти схильні заперечувати, що це була повноцінна революція. Досі за межами Києва зберігається громадська недовіра, яка нагадує часи міліції, поряд з альтруїстичними (чи владними) активістами, які моніторять поліцейських (а не користуються їхніми послугами) та допомагають громадянам відстоювати свої права. Хоча остаточного вердикту ще немає, схоже, лише найбільш видима частина нової патрульної системи впоралася з обіцянками Згуладзе 45.