Битва за вулиці Харкова: Якою була зупинка проросійських атак на Євромайдан навесні 2014 року
Жорстокі сутички між прозахідними та проросійськими активістами прокотилися промисловим східним містом Харковом навесні 2014 року, коли Євромайданська революція переросла у сепаратистське повстання на сході. 6-8 квітня 2014 року Харківську обласну державну адміністрацію захопили проросійські мітингарі, які на короткий час проголосили "Харківську народну республіку". Швидка поліцейська операція припинила окупацію та призвела до кількох гучних арештів, проте місто залишалося під загрозою.
Проросійський наступ у Харкові готувався місяцями. Коли Євромайданська революція розгорталася у Києві у листопаді 2013 року, Харків став ареною жорстоких масових сутичок між прозахідними та проросійськими активістами, які неодноразово зіштовхувалися на вулицях. 1 березня 2014 року проросійські сили штурмом захопили будівлю Облдержадміністрації після ночі важких боїв. Поліція, яка до того моменту стримувала обидві сторони, відновила контроль, і того ж місяця десятки осіб були заарештовані за спробу збройного захоплення державних будівель.
У перші дні березня, коли напруга зростала, біля ключових прозахідних офісів і під час маршів спалахнули смертельні сутички. 14-15 березня бійки біля офісу "Патріота України" забрали життя одного антимайданівця та одного випадкового перехожого. Наступного дня, коли політичний тріумф Майдану у Києві спровокував розкол у Криму, масовий протест у центрі Харкова зібрав тисячі людей, які скандували прозахідні гасла проти російських окупантів у Облдержадміністрації.
На початку квітня проросійські сили планували рішучий наступ. 6 квітня проросійські мітингарі знову захопили Облдержадміністрацію, що спровокувало масове протистояння у центрі міста та напружену поліцейську інтервенцію для запобігання кровопролиттю. сутички відбувалися біля будівлі обласної влади, коли поліція втрутилася, щоб уникнути жертв
Проросійські мітингарі досягли короткочасної перемоги наступного дня, 7 квітня, коли оголосили про створення "Харківської народної республіки". Але українська влада розгадала цей маневр. Використовуючи українську національну символіку та намагаючись створити сепаратистську адміністрацію, ця декларація розглядалася як спроба перехитрити обраного харківського мера Геннадія Кернеса та його сепаратистських союзників. Якщо декларація була символічною перемогою проросійського табору, то водночас стратегічною помилкою. МВС повідомило, що під час операції було заарештовано лідерів проросійського руху, включаючи кількох провідних харківських сепаратистів. Рано вранці 8 квітня 2014 року поліція повідомила, що будівлю повернуто без жодного пострілу. Звільнення Харківської ОДА привернуло увагу ООН, яка всього за кілька тижнів почула про нові сутички у Харкові 27 квітня 2014 року. Сутички у центрі міста між прихильниками єдиної України та профедералістськими силами залишили десятки поранених, тоді як харківський мер Геннадій Кернес отримав поранення від невідомих нападників. Приблизна кількість постраждалих у цих сутичках залишається однією з низки цифр, які ніколи офіційно не публікувалися англійською мовою.
Але жодна мить у Харкові 2014 року не залишалася безсумнівною, і ті, хто вважає захоплення 6-8 квітня вирішальним моментом у захисті Харкова, мають рацію так само, як і ті, хто шокований згаданими вище безпорядками під егідою ООН всього за два тижні після звільнення Харківської ОДА. У статті 2024 року Денис Сойчинський з "Свідомо" стверджує, що Харків отримав саме той національний захист, який був йому найбільш потрібний. автор зауважує, що події 2014 року в Харкові навчили багатьох місцевих жителів постійній необхідності самооборони